Наша в'єтнамська пригода продовжилася вже північною частиною країни.
Взимку тут, звичайно, буває не найкраща погода, часто йдуть дощі. Але й туристів значно менше, ніж улітку. А це дозволяє насолодитися багатьма цікавинками (а їх тут багато!) практично на самоті, що додає море емоцій до вражень.
ПРИРОДНИЙ ПАРК ФОНГНЯ-КЕБАНГ
У Фонгня-Кебанг знаходиться один із найбільших у світі пластів вапняку. Природний парк охороняється ЮНЕСКО і має світові рекорди на найбільшу печеру та галерею, найдовшу підземну річку. Тутешні карсти з'явилися в палеозойську еру (400 млн. років тому) і є найстарішими в Азії.
Одна з найбільш вражаючих печер парку – Тх'єндонг (або Райська). До відкриття печери Шондонг (найбільшої печери у світі, яка теж знаходиться в парку Фонгня; правда туди не так просто потрапити - бронювати тур треба за півроку заздалегідь, та й вартість від 1000$ за людину кусається) Тх'єндонг вважалася найбільшою і найдовшою в національному парку. Перші п'ять кілометрів Тх'єндонг досліджували члени експедиції Британської спелеологічної асоціації у 2005 році. Завершили вони своє дослідження аж через 5 років, адже печера виявилася 31-кілометровою.
Шлях у ще одну з печер – Hang Tоi (Темну печеру) пролягає по річці Шон та її притоку Тяй. А всередині можна теж поплавати, але вже в річці із бруду та розмоклої глини.
Вся територія парку - найкрасивіші скелі, джунглі, річки та звивисті гірські дороги. У ботанічному саду можна самостійно влаштувати невеликий трекінг до водоспаду крізь тропічні чагарники.
ХАЛОНГ
Бухта Халонг включає більше 3000 островів, а також скелі і печери. Халонг перекладається як "там, де дракон спустився в море". За легендою, Халонг був створений великим драконом, який завжди жив у горах. Але коли він звідти вийшов і став спускатися до моря, то викопав на своєму шляху долини та ущелини. Після того, як він поринув у море - місця, викопані хвостом, заповнилися водою, і залишилися тільки маленькі острівці землі. Бухта у тумані виглядає дуже містично (хоча сприйняттю цього заважає безліч човнів із туристами).
На рибному ринку Халонга можна подивитися на те, як живуть звичайні в'єтнамці і поринути у справжню атмосферу приморського міста!
САПА
Містечко Сапа було засноване у 1910 році французькими колоністами для відпочинку від надто спекотного тропічного клімату. Привабливим для туристів це місце стало після 1993 року, коли було ухвалено рішення про розвиток туризму у цьому районі. До того моменту Сапа була забутою всіма і жила за рахунок сільського господарства. Сапа розташовується серед гір на висоті 1600 метрів над рівнем моря і відома своїми чудовими краєвидами, а також багатою культурною спадщиною. Тут довкола гарні гори та нескінченні рисові тераси (нехай зараз вони й порожні в основному, адже зима, але від цього види не менш барвисті).
На околицях Сапи проживає безліч етнічних груп (Хмонги, Дзяо та інші), відрізнити які можна за кольором традиційного одягу, як правило, вишитого. В основному жителі сіл живуть суворим і бідним життям, але зараз стають все більш розпещеними від великої уваги з боку туристів.
У горах погода змінюється дуже швидко, і це здається якоюсь магією! Ось щойно ти плив у молочному тумані, а потім раптом знову яскраво світить сонечко. Абсолютно неможливе і окриляюче почуття виникає, коли дивишся на те, як народжуються хмари, як вони швидко рухаються, змінюють форму і напрямок, потім огортають гори, гуртуються і знову розсіюються. Дивишся в далечінь, і бачиш нескінченне небо, а потім оп! І раптом там, у цій безодні, з'являється верхівка гори. Не дарма перевал Трам Тон вважається найвищим у В'єтнамі (2035 м).
ХАНОЙ
У Ханої, звісно, теж усюди можна зустріти сліди колоніального французького періоду. Можна запросто попити кави з видом на католицький собор і з'їсти хрусткий багет. В'єтнам не втомлюється вражати цими контрастами!
Якщо ж відволіктися від культурно-туристичної частини Ханоя і попрямувати у бік старого міста, тут панує рух, торгівля і легкий хаос. Усі кудись їдуть, щось везуть чи продають, тут же їдять та відпочивають. А з приводу того, що можна везти на мопеді... та хоч і ціле дерево, наприклад! У деяких місцях залізничні колії пролягають прямо житловими вулицями, а поїзди, проходячи дорогами, ледь не чіпляють фасади будівель.
Все це потопає в шумі і гудках клаксонів, що не припиняються, запаху спецій і прянощів і постійному русі!
