Марокко – дуже різнопланова та неймовірно красива країна, яка точно не може залишити мандрівника байдужим. Тут є океан і серфінг, пустелі та гори, галасливі міста та старовинні ксари. У нашій грудневій подорожі ми встигли побачити й увібрати дуже багато всього, а наш маршрут уклався в 15 днів і трохи більше 3000 км. Далі ми поділимося деякими порадами та розповімо про особливості подорожі цією прекрасною країною!
Віза: для відвідування Марокко українцям потрібна віза. Щоб вчасно її оформити – необхідно зайнятися питанням мінімум за 1,5 місяці, тому що знадобиться довідка про несудимість (яка робиться 2 тижні – безкоштовно, або трохи швидше – за гроші) і саме оформлення візи займає близько 2 тижнів. Візит до посольства – лише за записом по телефону. Консульський збір – 20 євро з особи.
Билеты: мы летели Wizz Air рейсом Вильнюс - Агадир. Есть и другие варианты из Киева, но наши билеты были с хорошей скидкой, да и Вильнюс мы очень любим, а особенно наших друзей там! Билеты можно найти от 60-100 евро в два конца.
Жильё: тут огромнейшее количество всевозможных вариантов! Мы бронировали все заранее через Booking и Airbnb. Обратите внимание, что в медине (центр старого города) найти отель бывает достаточно сложно, свяжитесь заранее с владельцем или персоналом. Средний чек за хорошее и красивое жильё - 30-40 евро в сутки. Почти везде в проживание включён марокканский завтрак (кофе, чай, фреш, блинчики, хлеб, яйцо, джем и масло).
Погода: у грудні в Марокко дуже комфортна погода у південних регіонах: +25 вдень, +12 вночі. На півночі, в горах та в пустелі може бути значно прохолодніше, є великий перепад між денною та нічною температурою. Наприклад, у горах на перевалі може навіть лежати сніг. Але ми застали там температуру +10. Загалом, цього сезону беріть із собою і куртку і шорти. Проте туристів у цей час відносно мало.
Машина: для того, щоб швидко пересуватися, ні від кого не залежати та впоратися з об'ємним маршрутом – ми з нашими друзями (подорожували ми вчотирьох) взяли машину на прокат у місцевій агенції. Вартість оренди з нульовою франшизою – 40 євро на добу. Взяли Dacia Duster, щоб було досить багато місця всередині та легко було їздити горами. Хоча, загалом, малолітражка теж цілком підійде!
Дороги тут переважно хороші. Ми застали лише одну погану ділянку з ремонтом на гірському перевалі Тізі-н-Тішка. Дуже багато поліції на дорогах, практично на всіх в'їздах до міст і іноді просто так по трасі. Стежать за швидкісним режимом та за ременями безпеки (пристібатися обов'язково і на задньому сидінні в тому числі). Іноді, якщо раптом вас зупинила поліція і хоче оштрафувати, може спрацювати прийом із кредитною карткою: просто кажіть, що у вас немає готівки, і всі гроші на карті, і вас відпустять. У великих містах стиль водіння місцевих трохи схожий на азіатський - всі сигналять, не дотримуються рядності і їдуть так, як їм заманеться.
Гроші: місцева валюта – марокканський дірхам (10 дірхам – 0,93 євро). З обміном жодних проблем немає, курс навіть у аеропорту був непоганий. Де-не-де можна розраховуватися в євро (наприклад за житло) або карткою (в ресторанах). На заправках за розрахунок карткою стягують додатково ще кілька відсотків, тому вигідніше готівкою.
Сім карта та інтернет: їх ми придбали прямо в аеропорту. 10 євро за карту з 4 гб інтернету та 4 годинами дзвінків по країні (для зв'язку з готелями) або за цю ж суму просто 10 гб інтернету. Покриття є практично скрізь, інтернет досить швидкий, що тішить!
Їжа: марокканська кухня дуже різноманітна і припала нам до душі. Взагалі, як нам зізналися місцеві, вони дуже люблять поїсти, але їжею не зловживають (не залишають і не викидають, хіба що тварин залишками можуть підгодувати). Середній марокканець отримує 2/3 калорій із зернових, в основному пшениці, а також ячменю. З пшениці готують кускус, хліб, випічку, її додають у супи та готують із неї каші. Найчастіше використовуване м'ясо в марокканській кухні - баранина і курятина, а також м'ясо голубів (спеціально вирощених), у прибережних районах ловлять рибу. Невід'ємною частиною кухні також є різноманітні овочі, оливкова олія і хліб. У марокканські страви додають багато пряних трав, особливо коріандру (він дає цей особливий присмак майже всіх страв у Марокко), і всіляких приправ.
• На сніданок прийнято їсти мсемен (марокканський листковий млинець) з намазками, яйця, оливки, хліб та м'ятний чай.
• Серед традиційних марокканських страв найвідоміше – таджин – тушковане м'ясо з овочами та прянощами, приготоване на повільному вогні у глиняному горщику. Ресторани пропонують десятки варіантів цієї страви (зокрема з рибою, морепродуктами або просто з овочами), ціна – від 3 євро в залежності від закладу.
• Ще одна цікава страва – пастила. Це гарячий пиріг з тонкого солодкуватого тіста, заповненого м'ясом (бараниною, куркою або м'ясом тих самих голубів, про які згадувалося вище) і пастою з мигдалю.
• З супів один з найвідоміших – харіра – суп із сочевиці, гороху, баранини та овочів.
• Ну і найсмачніший марокканський салат із дрібно нарубаних помідорів, огірків, цибулі з додаванням кінзи та приправ.
• З напоїв особливо поширені зелений чай із м'ятою та кава нус-нус (кава з молоком).
• Середній чек у ресторані в туристичному місці – 10 євро на особу. У тихіших і глухих регіонах нам вдавалося повноцінно пообідати на 4 євро з особи (салат, таджин, кава).
Мова: у Марокко говорять арабською та французькою. Знання англійської тут – скоріше виняток, ніж правило. Навіть в аеропорту не весь персонал знає англійську. Це часто сильно ускладнює комунікацію, хоча на пальцях порозумітися все одно виходить. Але все ж таки базове знання французької іноді було корисно.
Люди, ставлення: загалом майже всі досить дружелюбні. Але, чесно кажучи, за 2 тижні ми від них втомилися. Втомилися від того, що часто на тебе дивляться як на мішок з грошима, навіть не прикриваючи це усмішкою ввічливості. Втомилися від вічного нав'язування послуг та бажання продати все на світі та заробити на тобі якнайбільше. Релігія накладає свій відчутний слід на менталітет та стиль життя мешканців Марокко. Не варто чекати від них відкритості та надмірної привітності, хоча бувають і винятки. Фотографувати місцевих потрібно з обережністю, бо траплялися випадки, що навіть спрямований у їхній бік об'єктив (хоча знімала я, наприклад, кота чи краєвид) викликав купу обурення чи навіть загрози викликати поліцію. Проте жодних небезпечних ситуацій чи конфліктів із нами за весь період подорожі не траплялося. Тим не менш, місцеві жителі з тих, що більш відкриті до спілкування, самі нам говорили про те, що медини великих міст (особливо Феса) можуть бути іноді небезпечними. Так що радимо все ж таки їздити компаніями і не гуляти пізно вночі поодинці по небезпечних районах.
Інші особливості: за релігійними статутами ставлення до алкоголю країни негативне. Однак він не заборонений і його можна придбати в невеликій кількості магазинів, хоча краще запастися міцним алкоголем у дьюті-фрі в момент вильоту.
Також багато жителів погано ставляться до собак (у мусульман собака вважається брудною твариною). Врахуйте, якщо збираєтеся подорожувати з вихованцем.
А ще в Марокко заборонені дрони. Якщо ви влетите в країну з дроном і не задекларуєте його - у вас його конфіскують. Якщо ж задекларуєте - візьмуть на зберігання і повернуть, коли вилітатимете. Траплялися випадки, коли дрон не помічали на вльоті в країну, і люди літали та знімали. Але тоді найчастіше відбувається так, що можуть помітити дрон вже на вильоті і тоді точно конфіскують.
Підсумки за маршрутом та загальним враженням про подорож до Марокко. Ця країна – однозначно дивовижна та дуже красива! Особливо нас вразила краса природи та різноманітність ландшафтів – гарні гори та пустелі, піщані дюни та океан! Культурна спадщина теж цікава, але особисто нас вона вразила трохи меншою мірою, можливо через менталітет людей та загальну засміченість усієї країни. Але ж без усього цього сміття та легкого хаосу інші речі не здавались би такими вражаючими, та й загалом відчуття було б надто одноманітним і рафінованим.
Складається враження, що Марокко – це машина часу. Там майже всюди їздять і возять вантажі на осликах, культивують землю за допомогою верблюдів і носять традиційний одяг. Хоча водночас є сучасні міста та новітні технології (як на сонячній електростанції Уарзазат, яка на фото нижче).
Наш маршрут був розрахований на 15 днів і розтягнувся на більш ніж 3000 км і торкнувся таких основних точок: Агадір, Марракеш, перевал Тизі-н-Тішка, Айт-Бен-Хадду, сонячна електростанція, каньйон Дадес, каньйон Тодра, Мерзуга, Мекнес, Волюбіліс, Фес, Шефшауен, проїздом Рабат та Касабланка, Ессуейра, Мірлефт та пляж Легзіра.
Подорожували ми вчотирьох із нашими друзями Неле та Томасом із Вілюнюса, разом знімали житло та орендували машину. За витратами вийшло приблизно по 800 євро на людину (на все, включаючи авіапереліт), дуже бюджетно.
Найбільше по ландшафтах нам запам'яталися дороги через гори, дорога в пустелю, узбережжя між Тамрі та Тагазутом та околиці Мірлефта (дюни та пляж Легзіра).
З міст наповал і прямо в серці вразила Ессуейра! Ще дуже приємні враження залишилися від синього міста Шефшауена та чистого та сучасного Рабата. А ось Марракеш, Фес та Мекнес - неоднозначні місця, дуже вже брудно і досить одноманітно (суцільний ринок, медини все у смітті, люди-приставали). Достатньо було б подивитися медину одного з цих міст, щоб повною мірою поринути у цю культуру. Хоча медина Феса однозначно наймальовничіша!
Не сподобалася нам Касабланка - дуже брудно, якесь за відчуттями відштовхуюче місто.
Ну а найяскравішим враженням за поїздку була ночівля посеред дюн у пустелі! І небо, повне зірок. Нам пощастило, що був молодий місяць, і Чумацький Шлях ми змогли побачити у всій красі. А текстури та форми пісків досі згадуються з окремим трепетом. Правда відразу скажу, щоб ви не думали, що там все так ідеально. Недоторканий пісок побачити майже нереально - все виїжджено джипами та баггі, вихожено верблюдами та людьми. Щоб усамітнитися доводилося довго тупотіти по піску кудись далеко від готелів і головної траси, де можна було вихопити шматочки незайманих візерунків вітру та піску.
Смачна їжа, яскраві кольори та фарби, аромати прянощів та м'яти – ось яким соусом приправлено все, що описано вище. Однозначно надихаюча країна!
